Гданськ

Щоденник Льоньки

Вівторок 02.08.2005.

8:30

Траса. 158 км до Гданську.
Наші всі вже їдуть в Гданськ. Доречи, там проходить Ярмарок Домініканський. Відповідно багато туристів. За годину 600 машин. Але ніхто не бере. Бо нас троє.

8:45

Траса. 158 км до Гданську
Леночка лежить в шезлонгу і пише роман. На ній великі темні окуляри і жовтий купальник. Поруч стоїть коктейль з трубочкою. А ми зі Славою стоїмо задравши пальці в гору і все це вигадуємо, поки вона спить на карематі.

10:00
Слава зупинив суперовий Форд. На 7 пасажирів. З дверима мікроавтобуса. Ми намагалися їх зачинити, а поляк у ввічливій істериці пояснив, що двері зачиняються автоматично. Супер комфорт. Працює кондиціонер… Район Гулави, де ми зараз їдемо, знаходиться на 70 м нижче рівня моря. Якщо це має якесь значення.

12:15

Гданськ.
Ми в Гданську. Чудове місто. Кораблі і яхти.

13:45

Гданськ. На асфальті під кафе «Green Way».
Зустріли наших. Мірик вже встиг познайомитись з якимсь аборигеном 50-ти років. І він вже пригостив наших спиртним. Поїли. Польська кухня значно (!) гостріше нашої. Це проблема, бо нам треба берегти горло.

16:10

Гданськ. Костьол св. Йозефа.
Сидимо під костьолом вже 2 години. Кщьонз сповідає. Всі трохи мляві, бо мало поспали і добре поїли. Виникла розмова на тему, що показувати далі? З Козою зрозуміло: люди нічого не розуміють, але ми для них симпатичні. Треба швиденько пригадати Телесика і виходити на площі. Думаємо про імпровізації.

20:10

Гданськ. Старе място.
В костьолі мені відмовили. Побачив напис: потребуєш допомоги? Звертайся до християнського культ. центру. Потребую. Цей центр на околиці. Поїхав туди. Грубо послали. Не було місць.

Потім всі дружньо поспівали на 50 зл. Продавщиця хлібного лотка подарувала нам 2 хліба…

22:40

Гданськ. Центр міста.
Думали-думали де ночувати. Але раптом коваль-латвієць, що продавав залізні троянди, спитав чи ми маємо де спати. Ні. Так ось стоять тенти. Продавці будуть лише завтра. Ночуйте в них. Ми трохи повагались. Потім зняли одну стінку з першого тенту і закрили повністю другий. Швидко розстелили в ньому каремати. Занесли рюкзаки. Лягаємо спати. Всі перелякані. А раптом власник мешкає десь поруч?

Гданськ

Українці в Європі. Хоча усі думали, що ми білоруси. І це було погано. Тому що саме в ці дні йшов великий політичний скандал із приводу побиття дітей дипломатів. У Росії побили поляків, у Польщі росіян. Якось ще Білорусія вклинилася. Коротше, ми всіх активно запевняли, що ми українці.

Щоденник Леночки

Їдемо з Манєк. Сьома ранку. Хочеться спати. Анєчка каже, що на дорозі лежить мертвий їжачок. Мабуть бреше. Повне поле пшениці, затишний ранок. За щокою розтікається шоколад. Засина…

Мене будить Льонька. Слава застопив машину. Недарма чекали так довго. Пара — дуже приємна! Правда, ми ледь не зламали їм двері. Виявляється вони автоматичні! Машина летить, як космічний корабель!

Дванадцята дня. Ми в Гданську. Красиве європейське місто!

Ми приїхали останніми. Виникло непорозуміння. Мірик напився і напоїв всіх наших. Льонька свариться. Що це таке? Вони пиячать замість того, щоб шукати місце для ночівлі, площу для показу вистави, дешеві магазини! Мірик погоджується, що неправий.

Гданськ — прекрасний в центрі, але страшенно жахливий на околицях. В цьому місті відчувається щось вороже. Я хвилююся. Місто вже не подобається. Відчуваю себе некомфортно. Боюся, що вночі станеться щось недобре. (Так страшно, як тут, мені буде тільки один раз наприкінці подорожі) Сергій каже, що йому теж неспокійно. Він розповідає, що в Києві до бабусі Мірика підійшла незнайома жінка і сказала, що ми не повернемося з походу. До того ж про це свідчило багато знаків ще в Києві. Але, каже Сергій, це тільки свідчення того, що похід буде небезпечний і треба бути уважними та обережними.

Ми виступили в центрі. Перший успіх! Заробили 85 злотих. Вже темно і пізно. Місця для ночівлі немає. До нас підходить торговець і пропонує спати прямо тут, в центрі, в торговому наметі. Ми погоджуємося, але боїмося, що нас застукає поліція або хазяйка цього намету. Поволі, стиха заносимо свої речі. В наметі мало місця. Всі лягають боками, а Мірик спить на нашій табуретці. Весь час навколо намету хтось ходить… холодно… страшно…

Словниковий запас Сергія Туркова

Малий Польсько-Російський словник:

Пенькно — Супер, Класно
Страж мейська — міліціонер
Самоход — машина
Пеньонзы — гроші
Хербата — чай
Кобета — жінка
Овоцы — фрукти
Невем — не знаю
Споко — попустися
Курва — Бл*ть
Бардзо мимио познач пані — приємно познайомитися, дівчино
Склеп — магазин
Естещмы з Кыйова — Ми з Києва
Плецак — рюкзак
Помидорова — дешева юшка з рису і помидоров
Маслянка — галимый замінник нашого кефіру
Мінськ — столиця України
Лукашенко — Президент України

Видання друге. Виправлене. Укладач: Сергій Турков

Гданськ

Як відрізнити українця від білоруса? Дуже просто! В українців на національних сорочках вишивка з двох сторін, а в білорусів тільки з однієї.

Щоденник Мірика

В Гданську ночували в наметі вуличних торговців, що приїхали на ярмарок. Без дозволу, зберігаючи тишу, у самісінькому центрі Гданська. Боялись поліції, хазяїв намету, хуліганів, навіть перехожих. Мій рюкзак був найближчий до входу. На ньому бубон. Якщо хтось зайде, то обов’язково зачепить. Ми реально клошари, безпритульні. Всю ніч проспав на Табуреті, бо лежачих місць не вистачило. Просто дивно, в яких умовах може заснути людина.

Українські пісні користуються популярністю. Але іноді нас плутають с білорусами. Зараз у поляків з ними політичний конфлікт. Росіян теж не люблять. Коли ж дізнаються, що ми з України, то тиснуть руки і пригощають хто чим. В одному дорогому барі, куди я зайшов до туалету, мене напоїли пивом. Людину, яка пригощала, звали пан Януш. Він купив пляшку вермуту, тістечка і 0.2 горілки. Пан Януш літня, розумна і хитра людина.

В таких походах у тебе нема часу на роздуми. Постійно потрібно вирішувати якісь питання — це мобілізує.

<< Манькі

Сопот >>

З Табуретом до Океану

[ >>>>> | Проект ]

[ >>>>> | Журнал ]