Гдиня

Щоденник Льоньки

Пятница 05.08.2005

9:30

Гдиня. Зупинка автобуса.
Вчора ми прийшли в Гдиню пізно і ніхто не хотів нічого грати, але поспівати спромоглись. Наші подружки з Сіменс (у яких ми виграли матрац) мешкають в Гдині. З одною з них, на ім’я Моніка, я мав романтичне побачення вчора. Під зорями в лісі. У 12 ночі я пішов її проводжати. Ми бігли дуже швидко не розбираючи дороги. Точніше не розбирав лище я, бо Моніка то її знала. А потім, вертаючись, я ледь знайшов куди йти. Моніка згодилась зарядити акумулятор для камери. Зараз я сиджу на зупинці і чекаю на неї. Дорогою я заскочив у готель і привів себе в джентльменський вигляд. Поголився. Умився. Навіть голову помив. Побачення є побачення.

Доречи, від всіх уже нормально смердить…Так що клошари Франції сприймуть нас за своїх.

Цього разу ночували в лісі. На ніч молоко з медом. Ми вирішили провалятись деньок на морі, а завтра вранці їхати стопом на кордон. Там споткатись. Разом перейти кордон і стопом до Берліну.

Поляки дуже охайні господарі. Що не балкон — то клумба. Квіти дуже акуратні. Може трохи міщанські, нате симпатичні.

Щоденник Сергія

Залишився без речей
Сьогодні вночі спав на березі балтійського моря. Просипаюся оттого, що мене хтось смикає за ногу. Дивлюся. Тварина якась сидить. Спросоння, думаю — собака, напевно. Але отут тварина підривається, хватає зубами мою куртку і несе її в напрямку лісу. Оглядаюся. Шорти, шкарпетки, черевик і труси вже зникли. Тварина зупинилася біля лісу і дивиться на мене. Я вириваю в неї куртку. Вона перескакує в сусідні кущі. Я за нею. Вона вискакує на мене. До того ж рухається з неймовірною швидкістю і пластикою, невластивою собаці. Я дивлюся… Мля! Лисеня! Або лис — не зрозуміло.

Я кричу Мірику, що спить поруч (мі з ним спали на пляжі, інша група в лісі на горі):

— Мірик! Мірик! Кляте лисеня вкрало в мене труси.

Потім, вже ранком, Мірик розповідав, що злякався, ніби я збожеволів. Стрибає чувак посередині пляжу. Уночі. Голий. І несе (лементом) якесь повне марення. А тоді він сказав:

— Серега. Заспокойся. Ну, ти чого? Ну, яке ще лисеня…? Які труси?……… Аааа… Кляте лисеня.

Лисеня кинуло куртку і повільно пішли на нас. Ми поступово почали відступати. Ми дуже злякалися — лиси часто переносять сказ. А це 40 уколів у живіт. Коротше, ми вискочили зі спальників, схопили речі, що залишилися, і побігли до набережної.

Ранком відпочиваючі могли бачити злого голого чувака, який ходив по пляжі і шукав свої речі. Мля! Європа. Тут майже в кожного автомобіль. І мої смердючі речі нікому не потрібні. І хто? Якесь кляте лисеня вкрало останнє. (відкіля він з’явився?) Тепер у мене речей тільки чорні джинси, футболка, тільник, куртка, два черевики (іншого я знайшов ранком біля нори) і одна шкарпетка.

А гупати ще через усю Німеччину і Францію… :)))

Щоденник Мірика

Купив книгу «Пітер Пен». Польською. Читаю.

Ночували з Турковим в Гдині на березі моря. Інші пішли спати в ліс у намети. Я ж не схотів лізти у душний смердючий намет при такій погоді. Море спокійне. Зорі над головою. ВГ не схотів іти з нами, бо боїться застудитися. Ми вже не вперше за похід ночуємо на відкритому повітрі (щоправда в Сопоті пішов дощ і ми промокли, але вранці навіть не чихали). Відійшли подалі від пірсу і лягли на пісок. Я заховав свої речі в мішок від спальника, а капці під каремат. Турков поклав все поруч із собою. Покурили. Заснули.

Я прокинувся від дивного звуку. Ху! То був Турков. Він був голий, сидів навприсядки, нібито збирався стрибати.

— Що сталося?
— Ця маленька тварюка вкрала мої труси. Сволота. Лисеня. Воно стягнуло мій черевик.

Мої думки: «О, господи, Серьога збожеволів. Більше ніколи не буду спати з ним поруч. Ну його нафіг. А може він спить? І як сновида не розуміє що робить?»

— Серьоженька. Усі добре. Лягай. Черевик під карематом. Ніякого лисеняти немає. Твою матір, лисеня!

Переді мною стояла маленька потворка. Руда. І явно недружелюбно налаштована. Вона на хвилину зникла в кущах, а Серьога з моїм ліхтарем, голий ринувся за нею.

— Стій! Він може бути хворим на сказ. Треба вшиватись!

Ми пішли назад ближче до пірсу, але раптом тварючка знову вилізла з кущів і посунула на нас. Я трохи не наклав. Ми обережно, не вимикаючи ліхтаря і не зводячи поглядів з лисеняти, рушили далі. Поволі. Повільно. Відірвались. Ми лягли біля пірсу, але перед цим дуже довго реготали, розуміючи, що в божевільну історію про лисеня, який краде труси і чоботи (єдині у Туркова) ніхто не повірить. Лягли. Я заховав всі речі до спальника. Заснув.

Вранці я прокинувся, розбудив Туркова (він сьогодні черговий). Серьога пішов шукати свої речі, а я лишився з карематами і викупався. Турков довго не повертався, тому я залишив каремати і спальник з якоюсь бабусею, а сам пішов шукати Туркова. Ось він. Іде пляжем. Голий. З намотаним на тіло спальником. Я знаю як має виглядати король Лір.

Ми знайшли його чобіт далеко в кущах. Це єдине, що змогли повернути. Повертаючись назад всю дорогу реготали.

Щоденник Леночки

Гдиня. Море. Теплий ранок. Сплю в наметі зі Славанею. Мірик з Сергієм на пляжі. Раптом голосні лайки Мірика. Просинаюся! Лаяння все продовжується і продовжується! «Приємний ранок» — думаю. Через 5 хвилин Мірик закінчив лаятися і почав розповідь: "Уявляєте, прокидаюся я вночі, наді мною стоїть голий Сергій и кричить: «Ця маленька жахлива тварюка!!! Я вб’ю її!!! Вона вкрала мої труси!!! Черевики!!! Я вб’ю її!!! Лисеня!!!». Мірик думав, що Сергій збожеволів. Раптом побачив лисицю, що утікала з речами Сергія.

Вранці Сергій ходив голий по пляжу, лякаючи туристів. Він шукав свої речі… Знайшов тільки боти, а труси, шкарпетки і шорти йому позичили хлопці. Виявляється вночі ВГ теж бачив лисицю, вона бігала коло нашого намету і верещала. ВГ вирішив сходити в туалет, там, де стояв.

Гдиня

Слава в костюмі сапера-хіміка всю ніч ходив навколо табору — відганяв лис.

Щоденник ВГ

Субота 6.08.2005

Пляж у Гдині
Розташували наше наметове містечко просто на пляжі. Вночі трохи тяпнули і смачно поїли. Віват Сергію! Ну і мені, тихенько, віват (ми чергові).

Зовсім рано я прокинувся від звуку трактора, що намотував кола навкруги намету. Здавалося, що от-от наїде на голову. Якісь нерозбірливі голоси, іноземна мова. І так тричі ці божевільні прибиральники поверталися до наших тентів. Мабуть, бажають познайомитись.

Помаленьку прокидаємось аж об 11.00. До Туркова у смердючий туфель заліз величезний чорний слимак (їх тут безліч). Як він переліз через бортик намету? Сиджу, чекаю, спостерігаю, коли Турков узується. Що буде, що буде…

11:57
Мірик збирає малину і ожину для чаю по схилах пагорба. 30 метрів від не дуже солоного і холодного Балтійського моря.

12:03
Зараз полізу в холодну воду купатись. А! Не хочу! Але треба!.. Якщо себе пересилю, то залізу.

12:09
Лєночка заявила, що вона не брудна, бо протирається вологими серветками.

12:33
Зараз почну збирати намет. О. Пішов дощик. Ура! У воду не полізу! Хлопці і Лєночка пішли митися в душ.

15:00
Йде дощ. Всі крім Славика і Ані (вони у своєму наметі) десь у місті. Чекаю на Мірика, щоб згорнути намет. Сергій вирішив йти на трасу сам. Я з Льонькою маю сьогодні вирушити в Колбасково — кордон з Німеччиною.

17:00
Періщить дощара! Зі Славіком і Анею граємо в преф. Я виграю. Але де всі? Льонька телефоном аґітує йти на трасу. Але дощ просто неймовірний, скажений.

19:00
Дощ. Ніхто не повернувся в намети. Мірик з Лєночкою знайшли притулок у місцевого бармена. Виходить дуже приємна ситуація: Мірик напарив мені свій намет (3,8кг), а Льонька — гітару. Кайф! Я щасливий! Нікуди сьогодні не поїду — буду ночувати тут.

20:22
Дощ ущух, щоб йому.

Ніч.
Місцева дискотека не дає заснути до 2 ночі. Потім п’яна молодь. О 4 ранку прокинувся від п’яних розмов. Хтось намагається залізти до намету. Спросоння розумію, що просять спичку, цигарку або навіть спіритусу. „Не бардзо добже мувлю по-польськи", відповідаю. Все зникло. То був не сон, а ніч під шапочкою. Холодно.

Сергей хочет курить

Звичайно ж я поліз на стовп не заради цигарок, а заради того, щоб перемогти Мірика. Мало задоволень у світі, що зрівняються зі смаком перемоги.

Щоденник Льоньки

Суббота 06.08.2005

14:40

Гдіня. Зупинка
МИ знову вирішили розділитись. Але на цей раз не через конфлікт, а для одержання нових вражень. Я з ВГ, Слава з Анею, Мірик з Леночкою, а Сергій з табуретом. Зустрінемось 07.08 в прикордонному селі Колбасково. Щоб перетнути кордон спільно. В цей день були дуже цікаві суперечкі. Зпершу зранку Сергій посперечався зі мною, що я не пролізу 10 метрів по товзтелезному (в два обхвати) граби. Я спробував — не виходить — дерево затовсте. Потім я взяв ремінь від штанів, накинув докола стовбура і почав лізти. Проліз 4 метри, а потім руки спітніли і ремінь почав вислизати. Я злякався упасти і здався. ПРограв пачку Мальборо.

Потім Сергій посперечався з Міріком на пачку цигарок (без можливості «подальшошо розстрілювання»), що стане двома ногами на знак «купатись заборонено». Вночі у нього не вийшло. А зранку заліз. Молодець. Ми всі дуже пишаємось ним.

(Через два дні я так хотів жерти, що поміняв цю пачку цигарок Мірику на банку тушла // — Сергій)

Ввечорі ми розвели вогонь. Але спершу я спинив двох поліцейських і запитав, чи можемо ми ночувати на березі і палити огніско. ВОни сказали, що за законом не можна, але особисто не проти.

Польша не поліцейська країна. Просто треба вміти розмовляти.

Вчора ми зіграли Козу. Досить успішно. Зібралось пів сотні людей. Враховуючи, що Гдиня найменш туристична зз Тримяста, цу багато. Ввечері попили горілки з солоними огірками. Зранку викупались у морі. іде дощ. Ми з міриком зайшли до медпункту і побрили голови. Зараз я шукаю пральню, щоб не смердіти під час автостопу до Німечини.

<< Сопот

Шлях у Колбасково >>

З Табуретом до Океану

[ >>>>> | Проект ]

[ >>>>> | Журнал ]