|
ОГО! Ми уже були в самому серці D. — в сім’ї.
Вчора в П. був поганий автостоп. Коли ВГ уже був на кордоні, нам лишалось іще з 20км. Я стояв і мріяв про те, щоб нам зупинився якийсь німець, який їде просто до Берліну, або щоб запросив додому ночувати. І тут зупиняється машина і звідти чоловік говорить хорошою польською. Ми сідаємо, він запитує звідки ми, бо маємо інший акцент ніж поляки. Відповідаємо, що з Києва. І тут він каже, що німець. Розповідаємо йому, хто ми є, і він запрошує нас до себе додому. Супер!
Але на кордоні на нас чекає ВГ. Крістіан (так його звати) каже нема проблем. Заїжджаємо на останню заправку перед кордоном, де домовлялись зустрітись — ВГ немає. Наша мобілка чомусь не набирає. Як виявилось ВГ уже був в D. Тільки не знав про те, а думав, що то польська заправка. Тільки дивувався, що все німецькою. Тоді він нам зателефонував і ми йому сказали, щоб ішов на заправку. Але на яку заправку, сказати не встигли.
Найсмішніше було, коли ВГ підійшов до польського кордону. Поляки на нього дивляться і не розуміють як він пройшов кордон. Печатки у паспорті немає. Кумедно вийшло. Тим часом Крістіан запропонував поїздити по заправках, щоб знайти ВГ. Ми вирушили у бік кордону, І от по дорозі іде ВГ. Ми по гальмах, і забрали його у машину.
Дуже класний дядько Крістіан. Ми відразу знайшли спільну мову.
Дуже щирий німець. Але він сказав, що таких небагато. Що це проблема у країні, всі люди закриті. І справді, ми їхали містами — на вулицях нікого, всі або перед телевізорами, або в інтернеті. Ми мали прекрасний вечір у Крістіана вдома. Нас нагадували. Правда, вони цілодобово їдять одні бутерброди, але ми наситилися. Помилися. Я нарешті поголився.
Дружина Крістіана не відразу в'їхала, хто ми і що ми таке. Навіть не знала, як з нами говорити, хоча вона полька (в цій сім"ї ми говорили польською. Аня). Але потім, після вечора за гітарою (А ВГ був неповторний. А), за розмовами при свічках, Єва навіть обнімалася з нами, прощаючись вранці (Я подарувала їй на згадку прикрасу, а вона мені кулончик. А).
Вдома у них все прилаштоване до заробітку і разом затишку. Дружина має власний салон педікюру, манікюру та масажу, який знаходиться в їхньому будинку зі сторони вулиці. На роботу вона ходить через коридори власного будинку, але то не перешкоджає затишку. Вхід до оселі здвору. У дворі стоїть іще один будинок, де мешкають курортники, бо позаду, в їхньому ж дворі, є озера. Все в квітах стоїть гриль, місток, щоб купатися, чисте озеро — все для курорту. І тут люди платять.
А сам Крістіан має власну маленьку фабрику. Зранку він нас туди завіз і все показав. Велике приміщення, де стоїть устаткування, в тому ж будинку офіси. Він має справу із… коноплею. На фотках бачив цілі поля коноплі. А із коноплі робиться все, що завгодно — від прокладок в туфлі і до столів. Вдома у нього лежать килими із коноплі. Та всеодно каже, що жити важко. Бензин дорогий, їжа дорога. Робітникам може платити не більше 800–900E на місяць, а то, каже, зовсім не багато.
В будинку все чисто, натяку на порох немає. Навіть в кімнаті синів, які уже давно не вдома — один мешкає в Берлині інший зараз в Австралії. В цій кімнаті ми ночували. Спілкувалися весь вечір польською. Говорили про все: про історію, політику… Хоча своєю політикою вони не цікавляться. Доречі хлопець, що підвозив нас сьогодні зранку — сказав, що політика то лайно. Цікаво, в Європі хоч хтось окрім політиків політикою цікавиться? А щодо вечора я навіть не думав, що зможу стільки всього розказати польською і що мене зрозуміють.
Короче, здається ми побачили D. Із середини — маленьке містечко і сім’я. На ранок він нас вивіз на трасу до Берліну і ми попрощались. Поляки казали нам, що в D. поганий автостоп, але здається набагато кращий. Через 15хв. Ми відправили ВГ. Іще через 15хв. сіли самі. В джип до величезного, класичного німця, 27 років. Він був збадуна. І розповів нам про зовсім інший D. Політика — лайно, про екологію сказав, що наступні 90 років із нею нічого не трапиться, тому хоче атомну енергію, а не вітряки (яких тут повно), бо атомна дешевше. Він нас довіз прямо до місця зустрічі із нашими.
Як ми їхали зранку, то побачили 4 трупи лисиць. Тут постійно тварини вибігають на дороги. Ввечері з Крістіаном ледь не наїхали на дві стайки сарн. Якщо німець збиває тварину, то тут є спеціальне страхування, з якого і платиться штраф. Вздовж автобанів стоять спеціальні забори від тварин.
|
