Конфлікт на трасі

Щоденник Льоньки

П’ятниця 29.07.2005

13:40

Дитбудинок у Стробові.
Я мав грати в бадмінтон з чарівною Євою. Але Слава і Аня запросили мене на розмову. То справжній бунт на кораблі. Слава запропонував заборонити говорити та жартувати на певні теми, і обмежити учасників проекту в поведінці. Потім він звинуватив мене в тому, що я поганий керівник. А Аня в тому, що проект іде не так їм як хотілось. Бо ми: я, Мірік і Турков, ніби-то маємо на меті, цитую: «п е р е т р а х а т и п і в Є в р о п и».

Дивно. Звідки у цих молодих людей стільки радянського пафосу в головах. Адже їхня думка базується на наших жартах, бо ще жодного випадку статевих зносин «табуретних» з аборигенами не зафіксовано. Так легкий флірт.

СлавАня навіть захотіли до 1-го серпня їхати окремо від всієї групи. Я їх переконав цього не робити. Зараз нас привезуть на трасу. Якщо що 1-го серпня всі здибаємося в Варшаві.

Нас пообіцяли підкинути до траси Аша и Яцек. А красива (по-польскі «пенькна») секретарка Єва поставила печатку в лист підтримки.

Чому виникає негатив? Все ж так класно.

У шоці!

О, боже, конфлікт на трасі?! Мама!!! Настав час розбігатися! Це вам будь-який автостопщик скаже.

Щоденник ВГ

Стробов. Дитячий будинок. Ситуація Х
Ані і Слави накипіло не толерантне поводження хлопців і вони звернулися з цього приводу до Льоні (а до кого ще? Він ініціатор: саме тому ми погодились брати участь у проекті). Після розмови, яка тривала майже 2 години, Льоня коротко виклав саму суть і закликав хлопців бути чемними і коректними до Ані — не вести брутальні розмови в її присутності.

Траса на Варшаву
За 70 км до Варшави ми розділилися на три двійки, щоб дістатися села Зелехов, але як тільки ми з Міриком зловили машину, зателефонував Льоня и запропонував до 1 серпня розбігтись. Зустрітися в Варшаві 1 серпня о 5 ранку на вокзалі, щоб зустріти Лєну. Це раптове рішення просто приголомшило. Домовленість, що такі серйозні питання ми будемо обговорювати і вирішувати разом, не спрацювала. Ініціатива йшла від Льони і Сергія. Вони просто скористалися моментом, що ми всі окремо і не можемо нормально обговорити все і порадитись. Принаймні, це так виглядало.

Щоденник Ані

Ті, що мене знають, не дадуть збрехати. Я так просто такими словами не розкидаюся. Та уже набридло. Не хочу нікого ображати, але і не бажаю бути ображеною. Я ішла у похід не для того, щоб сидіти у Варшаві в Інтернет-кафе і виправдовуватися, але доводиться, бо дехто не задумався над тим, що не все треба виносити на загал.

Якщо ти, Льоню, хочеш аби я сприймала тебе таким, то чому ж я не маю такого права? Теж маю свої особливості. Я ніколи б не почала робити такі зауваження, аби ви мали хоч крихту поваги і не перебільшували. Я образила тебе? Перепрошую. Але хіба тобі не зрозуміло, що я теж можу бути ображеною. Розумію, наскільки тобі це байдуже, бо, тепер мені здається, що зберегти команду тобі не так уже і важливо. Вітаю тебе із тим, що ти впевнено гнеш свою лінію і ніщо не зупинить твою голову.

Я нічого нікому не забороняла. Добре знаю про те, що цього робити не можна. Але мені здавалося, що кожен має свій голос, і кожен важливий для команди. Я за спілкування з іноземцями. Я не проти флірту і всього такого! І звідки ви це взяли? Прекрасно знаю, що кожен сам собі влаштовує життя. Але я не хочу, щоб це ставало метою нашого походу. Хай кожен має свою мету. Прекрасно. Але нехай нашою спільною метою буде дійти до Океану РАЗОМ. Я все ще свято вірю у це.

Щоденник ВГ

Прочитав Льоньчин інтернет-щоденник. Виявляється, розмова зі Славою й Анею його образила. І, після необдуманого, а може і штучно створеного , як мені здається, роз’їзду, він виклав усі свої образи і претензії в Інтернет. Більшої дурості немає. Він, що не розуміє, якщо вже і створюється конфліктна ситуація, те навіщо ж її розбурхувати? Це ставить під погрозу весь проект.

По-перше, у такій ситуації потрібно було сто разів подумати, усе зважити, а потім вирішувати, пропонувати або не пропонувати змінювати маршрут. Після останньої серйозної розмови такий різкий поворот думок і дій багато про що говорить. Це брак послідовності.

По-друге, навіщо виносити для усіх внутрішній конфлікт. Не оказії або непорозуміння, а саме конфлікт. Не зрозуміло, що Льонька хотів цим довести. Те, що ми тільки разом команда, це і так зрозуміло — Коза 1, тоді навіщо лаятися? Усе можна було вирішити без розголошення, і цим не провокувати іншу сторону до захисту. Якщо Льоня хотів зробити з нашого проекту шоу, то це зовсім інший проект, з іншими правилами гри, на які ми ще не домовлялися.

По-третє, що тепер робити Славі й Ані? Підкоритися і далі тихенько терпіти брутальні розмови? Або, може, розгорнутися і поїхати до океану окремо? Або повернутися додому? У будь-якому випадку це кінець проекту у тому вигляді, в якому він задумувався. Потрібно думати спочатку, перш ніж щось робити. Як далі не знаю. Чекаю ранку першого серпня.

P. S. У нас немає можливості писати щоденник безпосередньо на головній сторінці (усе керування в Сергія) і по цьому пишемо в коментарях. Можливо, Льоня і розраховував на таку бурхливу епістолярну діяльність. Це було б бридко. Прохання: Сергій, перекодуй, якщо це можливо, цей текст у кирилицю і перенеси його в журнал.

Послання з Києва

Барнс пише. Інформація для всіх! Усе ніяк не можу зустрітися з Паличем, і вручити йому друковану версію lіvejournal, але в міру можливості намагаюся повідомляти йому всю інформацію. Причому максимально об’єктивно, без якихось «авторських коментарів». Сьогодні Палич попросив мене взяти папір і «писальні приналежності», і записати те, що він хотів би передати усім вам. Текст дивитеся нижче.

Заспокойтеся, тримаєтеся друга-друга,
Київ посилав вас на прекрасну романтичну мету
Це не приватне забажання якогось Кантера, це публічна акція, помічена телеканалами.
Використання бренда «Майстерня Кочнева» зобов’язує.
На тлі будь-якої країни ви представляєте Україну.

Найближчим часом я передам роздруківку lіvejournal Паличу, і він теж зможе стежити за перипетіями вашого туру. Тримаєтеся. Удачі.

PS. Привіт Льоньке і Туркову, що зараз сидять в Інтернет кафе!

Щоденник Сергія

Перший тиждень я зовсім не розумів, що ж це навколо таке відбувається. Що ж я роблю в цій країні. Що відбувається для мене не мало ніякої легкозрозумілої форми. Постійно змінювалися ситуації і люди, я не розумів мови і сам нічого не міг сказати. А зараз усе стало на свої місця. Я став адекватний тому, що відбувається. Я вже і забув, що ми в іншій країні.

Я задоволений тим, що ми роз’єдналися на пару днів. Так, це роз’єднання було погано організоване. Не всі учасники зрозуміли правила і зміст його. Але своїми і Льоньчиними результатами я задоволений. Що стосується інших учасників, то про них я довідаюся тільки за 22 хвилини, коли ми знову зберемося в єдину групу.

Я вважаю, що в юрбі легше загубитися. У групі, навіть із шести чоловік, контакт із зовнішнім середовищем (з людьми) не такий тісний , не такий гострий, як у групі з двох, наприклад. Такий досвід просто необхідний для того, щоб проект став яскравішім і цікавішим. Мені цікаво проводити різні ігри й експерименти протягом усього походу. Мені цікава імпровізація.

Щоденник Льоньки

Чому я запропонував розділитись? Щоб відчути, що ми не можемо одне без одного. Що один несе казан, другий примус, а третій гарно співає. Що у нас один ТАБУРЕТ. І це головне. А не хто фліртує з красивими аборигенами по вечорах, а хто знімає диплом. Ми — команда! І маємо сприймати одне одного такими, якими ми є.

Урок неймовірний. Ми бачились тричі на тиждень протягом року, а це вперше в чужій країні по окремо.

Щоденник ВГ

Палич, у нас усі добре. Усі улагодилося. Тримаємося. Ніяких образ і найменших претензій. Усім дуже цікаво. Небагато утомлюємося, але дуже цікаво. Це видно і в поглядах і в рухах. Ми переможці. Плануємо розділятися і по двох автостопом доїзджати до кордону з Німеччиною (8 серпня 2005). А там зустрітися і перетнути кордон всім разом. Усе буде ок! Що там в Україні, у Києві? Що цікавого? А то ми отут уже читаємо місцеву пресу і нічого про Україну. Хоча ролики з часів Революції «Разом нас багато…» крутять на вокзалі і зараз. Щасливо. Ми з вами. Тримайтеся.

<< Стробов

Шлях у Варшаву >>

З Табуретом до Океану

[ >>>>> | Проект ]

[ >>>>> | Журнал ]