Краків

Щоденник Льоньки

Неділя 24.07.2005

07:35

Місто Краків. У Церкві.
Всю ніч ішов дощ і враховуючи моє розташування під тентом, ішов на спину. Спальник «трохи» підмочило, нате настрій го-го-го!! Отець Михайло запросив нас до чаю і дав у наше розпорядження ванну! Зараз буде ГАРЯЧА водичка. Всі вже зібрались, сидимо за столом, п’ємо чай з цукерками. Які несподівані перепади: голодний і холодний вечір і тепла ванна і чай зранку. Життя — мінливе!

Краків

Отець Михаіл. Український патріот. П'є. А хто не п'є?

Льонька, ВГ і СлавАня ходили на екскурсію, а Мирик із Сергієм ходили по шинках шукали «Зубрівку». Знайшли. Багато.

А, я в танку! Табурет ліпили куди тільки можна. Іноді навіть потрапляли.

Щоденник Сергія

У прикордонному місті Ґданську на вокзалі ми зустріли польських неформалів, що поверталися в Краків з подорожі по Кримських горах. Дуже прикольні люди. Майже як ми, але трохи інтелігентніші. ;)) Не п’ють, не курять, багато посміхаються, дуже добре знають рідну історію і якісь усі спокійні.

Хлопець Михайль (з великою мочалкою з «дредів» на голові) потім нам улаштував приголомшливу екскурсію по Краківу. Сам учиться на факультеті хімії, але знає так рідну історію, як у нас її не кожен історик знає. Я запитав у нього, відкіля такі пізнання. Він говорить, що усе вивчив у школі. І так, як він, у них всі історію знають. Говорив він польською, але я усі зрозумів. Дуже він впевнено і цікаво говорив. Сьогодні обіцяв провести більш ґрунтовну екскурсію по Краківу, де ми можемо усе познімати на камеру (вчора було дуже мало світла).

Скаути з Кракова

Скаути. Шкода не п’ють і не курять. Це звичайно добре, тільки звикнути до цього складно.

Рідну історію знають чудово. Екскурсії провели — клас! І веселі.

Краків дуже гарне місто! Бродимо по вулицях — шукаємо місце для спектаклю!

Щоденник Сергія

Учора відіграли спектакль у Кракові на головній площі. Конкуренція там просто скажена. Це, трохи, не головна театральна площа Польщі. Баяністи, оркестри, хіп-хопери, католики, якісь божевільні польські бабусі (мабуть, гумористичні персонажі), рок-концерт від Макдоналдсу і купа розмальованих людей, що косять під пам'ятники. І, звичайно, юрби іноземців, що курсують між цими групками, фотографуються і кидають гроші.

І от посередині цього свята життя стаємо ми і граємо спектакль. Навколо нас зібралася така юрба народу, що ми потім ще і пісень умазали. Усі пройшло просто чудово. Наприкінці, коли співали гімн, то було чутно як підспівувало кілька людей з юрби. В загалом "Коза", дійсно досягла свого піка досконалості. Настав час прийматися за "Телесика".

Так, до речі, заробили 90 злотих ($30).

[Jul. 25th, 2005|12:07 pm]

Краків

Прийшли! Поїсти! Культурна частина походу почалася!

Другий спектакль на головній театральній площі країни пройшов…

…успішно!!! З рахунком 1:0 ведуть українці! Поляки не заперечують і всіляко підтримують місцевою валютою. Спасибі! Спасибі!

Щоденник Льоньки

Понеділок 25:07.05

01:00

Поїзд Краків-Лодзь
Оце-то день! Ми зіграли виставу у парку. Зіграли погано, але заробили 40 злт. Потім ми мали нову екскурсію від Міхая. Були в королівському замку „Барбакан". Мірік і Турков цілий день п’ють пиво, а щойно зайшла кондуктор і попалила їх з пляшкою горілки, але вона вихована людина — зробила вигляд, що не помітила. (перепрошую, що перервався)

Ввечері ми вирішили зіграти виставу на площі Ринок (це велика площа Кракова, де всі грають вистави і співають. Розклали тканину і поклали реквізит. Підійшов страж мейська (сторож міста) і почав з’ясовувати хто ми і що ми. Наші польські друзі відразу обступили його і пояснили, що ми важлива українська делегація і т.п., на підтвердження я показав лист підтримки. Страж переписав данні мого паспорту і пішов. І тоді ми розірвали площу ринок. Заробили 100 злотих. Ми так активно співали, що після виступу дуже боліло горло. Ми з Анькою попросили в ресторані безкоштовну гарячу воду, а вони нам дали:

Чай
Цукор
Цукерки
Соломку
Ківі
Яблука
Ананасову та персикову консервацію
Рибні консерви
Помідори
Огірки
і все це безкоштовно!!! Мі з радістю віддячили піснями. Отже зараз ми не голодні. Їдемо до Лодзю. В сусідньому купе Лодзинські скаути…

Після коротких переговорів скаути дали адресу Лодзинської кіно школи і телефон їхнього знайомого, який навчався в цій школі. На контакт ідуть не дуже. Шкода. Через півтори години Лодзь. Сплю.

Хазяїн ресторана у Кракові

Ресторатор дав нам купу продуктів. Тепер змушений слухати нашу культурну програму. От він — театр одного глядача! Пішов у театр, а непомітно піти не вийде…

<< Шлях у Польшу

Лодзь >>

З Табуретом до Океану

[ >>>>> | Проект ]

[ >>>>> | Журнал ]