Маков

Щоденник Льоньки

Среда 27.07.2005

12:30

Grodzisk (траса)
Мірик сидить в Мурашнику з рюкзаком ВГ: Допоможіть, допоможіть!
Слава: Ні давайте спершу посміємось.
Аня: Ай-ай!
Лоьнка: Кропивка? То дуже корисно.
Аня: Знаю. Ай-ай!

Коли машина з рюкзаками поїхала ми сіла пити чай. Прийшла домогосподарка. ВОна винесла неймовірно смачний тортик. Рецепт був у Сергія (але він його загубив), потім ми рушили. Маршрут такий: Кузьми, Трчанка, Боброва, Хлебов, Свенталяски, Маков.

ВГ уже в Макові. Чекає і роздупляється. МИ знайшли вишневий сад, наїлись вишень, збираєм для ВГ, бо ми — класна команда.

По дорозі у Маков

А в глибині кадру Сергій знімає красиву панораму в хлібах. Якщо заглянути у вічко його камери, то можна побачити, як Аня обносить місцевий вишневий сад.

У кожній країні свої дорожні знаки. У Польщі всі знаки зроблені з використанням двох основних кольорів: чорний і жовтогарячий. Іноді використовується червоний ободок.

Щоденник Льоньки

14:35

С. Трчанка.
Пройшло дві години. Окрім вишен у нас є ще й ожина. Лежу на травці, їм ковбаски з хлібом і огірком (це нам з собою дав отець Збігнев). Здається ми роздуплили Польщу. Все стало досить просто.

Мені дуже приємно — дзвонять з Киеєва, вітають з днем народженя. А ще я їм тортик. Це мені купили наші. А Мірик ходить і шукає «млеко коровове».

На переході до нас придовбався якийсь дід на ровері. Він дуже швидко і нерозбірливо говорив. Здається про политику. Ледь здихались. Я придумав як читати байку польско-українською мовою. Спробую в найближчім селі. Всі, кого не питаємо, кажуть що до Макова лишилось 15 км. проходимо ще 5. Питаємо. Знову 15…

По дорозі у Маков

Хм, навіть і не пам'ятаю чого це в нас такі морди. Утомилися, чи що?

Не знаю, що Мірик хотів цим довести, але він ніс рюкзак ВГ протягом 15 км. і тримав у роті здоровий огірок. Може тренувався від гомофобії? Може… Адже весь наш похід — це величезний тренінг.

Щоденник Льоньки

17:25

с. Маков
Ми на місці. По дорозі нас підібрав молодий хдлпець на машині типу пікап, чи як це називається? (это называется Гадюшник на колесиках //Сергей) Там може сісти лише один пасажир і великий багажник. Я сів спереду спілкуватись, а решта стали «багажем» і всю дорогу грали і співали. Уже перед самим Маковим на дорозі ми побачили машину поліції.

Я страшенно злякався — таке порушення правил! Але все пройшло добре.

По дороге в Маков

Анечка за час походу перетворилася в справжню жінку. Це в погляді виявляється. Якось у Франції подивився і прозрів… Але це ще Польща. ;))
Ну, а я як був босяком, так їм і лишився.

Щоденник Льоньки

Четвер 28.07.2005.

01:10

с. Маков. У клубі при костьолі.
Ми сходили до Війта, то мер Макова. Домовились про показ. Він сказав, щоб прийшли зранку на каву і запропонував їхати завтра до будинку Малютки — інтернат для сиріт. Ми домовились зі священиком про ночівлю, потім пішли по селу оголошувати. По-польськи…

Зіграли виставу, поспівали. Місцеві дуже морозились співати у відповідь. Анька навіть на них наїхала. Не допомогло. Заробили 16 злотих. Коли ми вже збирали речі до нас звернулись місцеві дівчата і запропонували поспівати. Слава став на «рога», звинуватив всіх у тому, що всі події і розмови у цьому поході на відміну від Кози, мають яскраво сексуальне забарвлення. Я сказав йому, що у мене день народження і я хочу святкувати. Анька вибачилась за нього. Ми принесли 1,5 літри горілки. Дівчат було 10. Ми співали до ночі. Сердечно попрощались і домовились що вони приїдуть до Варшави. З одною дівчиною на ім’я Юстина домовились про інтернет. Завтра о 7 годині ранку. Сергій ледь не завів п’яний роман, але був надто пошлим. І пролетів.

Ми з Міриком вели з дамами «філософські» бесіди і все завершилось і все завершилось дуже красиво. Do utra.

Хмільна ніч у Макові

Аня в шматках…

ВГ у шматках… Усі в шматках…

Щоденник Льоньки

8:10

Вдома у Юстини.
Ми з Міриком чергові. Бадун страшенний. Ледь встали. Дівчина пішла на роботу, а її батько сидить з нами. Перед виходом вона попросила, щоб ми нічого про вчорашню п’янку не казали. Але ми так виглядаємо, що будь хто все зрозуміє. Зараз підемо до Гміни, де працює Війт, пити каву і бла-бла-бла про різне.

12:00

Дорога на Стробов. Привал.
Поки я писав попередні записи в Інтернеті Мірик чергував. Ми мали це робити вдвох, але я відпросився друкувати щоденник. Тому Мірик готував молочну вермішель сам. Коли ми з Сергієм повернулись снідати, виявилось, що продукти переведено: вермішель і згущенка, і цукор, і молоко. Бо Мірик вперше в житті готував їжу самостійно. Казанок з лайном.

Ми поїли хліба, який подарував нам батько Юстини і запили молоком.

Потім ми пішли до війта (голови), він поставив печатку в Лист, подзвонив в дитячий дім. Там сказали, що нас будуть раді бачити, що нас нагодують і переночують. Ми вийшли на трасу. Іти приблизно 12 км.

Щоденник Сергія

Учора случилась невеличка криза. Похмілля, голод та важкі рюкзаки зробили свою справу. Льонька навіть намагався размозжить табурет, але Аня врятувала його. Табурет від Льоньки. Потім звичайно усіх попустило.

<< Дмосін

Стробов >>

З Табуретом до Океану

[ >>>>> | Проект ]

[ >>>>> | Журнал ]