З Табуретом до Океану [укр|рус]
З Табуретом до Океану

Шлях у Польшу

[ >>>>> | Проект ]
[ >>>>> | Журнал ]

Щоденник Льоньки

П'ятниця 22.07.2005

18:00

Пам'ятник Г. Сковороди м. Київ

Як завжди прибіг в останній момент прес-конференція забрала не більше 10 хв. Потім ми псевдо пішли — перебрались до скверика. Прийшли «французи» (культ. центр) без яких візи ми б не бачили. Сподіваємось побачитись з Деборою в Парижі. Отже поїли оливки, попили шампанського, їдемо на вокзал.

Вечір

Вагон #1, поїзд Київ—Львів.

Мами наготували стільки їжи в дорогу, що якби було в тричі менше ми б об'їлись…

 

Фото з прес-конференції


Сон огортає свідомості учасників проекту. Поступово заводить їх у свій хоровод. І несе кудись на захід - до океану.

Ой ходить сон коло вікон,
А дрімота коло плота,
Питається сон дрімоти:
«Де ж ми будем ночувати?»



Усі одягнені в нацкостюми, крім Лєночки. Вона лишається в Києві і приєднається до нашої подорожі тільки за тиждень - у Варшаві.



Слава спілкується з журналістами.

 

Щоденник Льоньки

Субота 23.07.2005

Ранок

Вагон номер один, поїзд Київ-Львів.

Болить шлунок. Краще нехай їжа пропаде — я не верблюд. Вчора ввечері Анька звернулась до мене зі скаргою на… мене. Виявляється коли я спілкувався з французами з культ центру вона звернулась до мене, а я її послав. Щиро вибачився. Ситуацію нормалізовано.

07:00 

Вагон номер один, поїзд Київ-Львів.

…здець! Я прощелкав ксівник із закордонним паспортом і мобілкою. Він висів на гачку, але на ніч я його сховав/збирався сховати в надійне місце. А куди не пам’ятаю, шукав всюди — нема! Що робити?

07:15
Все гаразд. Ксівник я заховав в каремат, каремат вночі ВГ поклав на 3-тю полицю. А я про це забув. Дурепа що сказати.

08:10

Львівський вокзал

Розвал такий: Окрім рюкзака вагою ****?????? Сергій несе камеру (і знімає!), Мірик — лампу і акумулятор, я — гітару і мегафон + всі по черзі ТАБУРЕТ. Дуже важко.

Якийсь привітний дідусь допоміг з’ясувати як їхати до Кракова. Оптимальній варіант — електричка до мостицької-2, потім пішки до кордону 2 км, переходимо кордон, далі електричка до Кракова.

За інформацію дідусь попросив 2 грн. Я дав. Потім він бухнув. Наздогнав нас і попросив ще одну гривню. Я не дав.

10:00 

Електричка Львів-Держкордон.

Нормально сидимо, їхати дві години, у Кракові маємо знайти ночівлю Варіант — «Сквот» (що це я не знаю, це Леночка підказала).

Хвилююсь щодо перетину кордону.

 

Електричка «Львів — Мостицька-2»


Мірік тягне найважчий рюкзак. Тільки під кінець походу я довідаюся, що третину його займає величезна аптечка, який забезпечила його добра бабуся.

photo by VG

Щоденник Льоньки

12:30 

Село Шегині (митниця)

Сидимо. Чекаємо черги. Спекотно. 20 хвилин тому випили пляшку Шампанського, я п’яний. Решта — по різному. На тому боці кордону польське село Медика.

13:30 

Село Медика

Лист підтримки зробив свою справу, перетнули кордон майже всюди без черги. Супер!

 

На польсько-українському кордоні


Польща. Границя. Поки мало чим відрізняється від України. Хіба що, гроші якісь дивні.

Леонід Кантер фотографується біля місцевого Кантора. «Кантор» це по-польському «обмін валют». Якщо уважно придивитися на вивіску, то видно написи російською, німецькою та англійською. Українською — немає.

 

Щоденник Льоньки

14:00 

Місто Пшемишль.

Перевели годинники на годину назад. Познайомились з компанією скаутів з Кракова. Чекаємо поїзда. Електричок в українському розумінні в Польщі немає…

Квітки на поїзд 40 злт. (70 грн)

23:10 

м. Краків Подвір’я української греко-католицької церкви воздвиження Святого Христа.

Краків’яни виявились бардзо привітними, вони підказали нам, що варто ночувати в церкві. Настоятель отець Михаїл, чудовий чоловік, прийняв нас, дозволив покласти рюкзаки і розташуватись на подвір’ї.

Міхай (скаут), наш новий друг, провів захоплюючу екскурсію.

Зараз ми розкладаємо намет і лягаємо: троє в намет, троє на столах. Добраніч.

 

Польські скаути


Зустріли польських скаутів, що подорожували по кримських горах і тепер повертаються додому в Краків. Начебто виглядають як неформали, але насправді не п’ють, не курять і матом не лаються. І усе повторюють: «Посміхайтеся». Це навіть трохи гнітить.



Їдемо в потязі. Доїдаємо батьківські ніштяки. Сите київське життя закінчиться разом з ніштяками.

 

  

З Табуретом до Океану
[ >>>>> | Проект ]
[ >>>>> | Журнал ]

Телефон: +38(067)230-62-07
Е-mail: lizard@lizardfilms.com

© 2005 design by LiveJournal