Ройтлінген

Щоденник Льоньки

Четвер 11.08.2005

15:30
Ротлінген. Вдома у Чорної
ВГ і Турков сіли в поїзд. Заплатили по 40 євро. Об’єктивно, враховуючи, що квиток з Берліна коштував 50, це жахливо. Хлопці втратили добу і стомились. Але на мою думку це дуже добре. Наш проект — школа капітанів. Тому чим гірше, тим краще. Поки що найважче Сергію. Він давно не мився і не прався. А це найважче.

Вони приїдуть о 21:18 в Штутгарт. Звідти ще одним поїздом. Сьогодні поспіваємо в ресторані Густава. У нього ресторан схожий на київський «44». Дуже стильний. Тільки продвинута музика. А ми — український фолк.

Зараз виперемо українські сорочки.

Стан прекрасний. Всі відпочивають. Їдять і сплять, і курять.

Табурет у Ройтлінгені

Льонька і табурет.

Щоденник Леночки

Праздник мая!!! Спимо, жеремо, насолоджуємось життям. Лєнка Чорна нас суперово приймає. Знайомимось з її другом. Він німець, звуть Густав. Супер чувак! Вечір. Обідаємо у дорогому модному кафе Густава. З кущів у ресторан!

Продовжуємо насолоджуватися життям. Німці, здебільшого, замкнуті та малоемоційні. Мешканці Ройтлінгену — навпаки, щирі, відкриті. Вони завжди вітаються, посміхаються. Архітектура Ройтлінгену теж красива. Дуже охайне місто. Тут файна атмосфера. Вечір. Густав з Чорною продовжують нас окультурювати. Чудова латиноамериканська музика. Купа їжі. Пиво.

Щоденник Ані

У Штутгарті я помітила, що усі будиночки супермалі і охайні. Німецька чіткість прослідкується у всьому, і у розташовані домівок, і в декорі. Все зеленіє. Кожна деталь на своєму місті. На вулицях, як і обіцяли знайомі німці не людно. Лише припарковані машини. І десь-десь поволі проходить одна-дві людини. Просто комп’ютерна іграшка якась. Пахне штучністю. Але якщо не вдивлятись — абсолютний комфорт і благополучність німців. І ніхто ні перед ким не виграє.

Квіти

Ой… Дівчата! Симпотні які!

У Німеччині досить забавні дорожні знаки. А в Україні дівки.

Щоденник Леночки

Так, ми надовго засіли в Ройтлінгені. Тепер нас пригощає бувший бойфренд Чорної. У нього теж свій бар. П`ємо живе пиво. Воно виробляється десь недалеко і може зберігатися не більше доби.

У барі

Колишній бойфренд Чорної готує млинці з начинкою, Лєнка «Чорна» допомагає, а Мірик прийшов пиво клянчити. Ну, і сфоткатись заодно.

Беремо інтерв’ю в Густава перед входом у Бар. Льонька запитує , Густав відповідає, Лєнка перекладає.

Щоденник Льоньки

П’ятниця, 12.08.2005

14:30
Ротлінген, вдома у Чорної
Дякуючи Лєнці «Чорній» ми чисті і щасливі. Вирушаємо в Штутгарт. Сьогодні середина експедиції. Свято Нептуна.

Ротлінген красиво маленьке містечко. На великій мапі воно не позначене. Позначений Тюбінген. Студентське містечко. Дуже красиве, як каже Чорна. Його не бомбардували під час війни.

В Штутгарті є міністерство культури. Хочемо зайти туди. Поставити печатку. Потім зіграти виставу і йти на Іхінгер Хоф. Недалеко від цього села переночувати.

Ох, як хочеться цукерок! (мам, твої Рачки я віддав в хороші польські руки:)

Льонька і Чорна

Якась звичайна фотка, так? У кожного вдома в альбомчику такого добра вистачає. Проте. Це Льонька і Чорна. Вони не пара — ні. Просто однокласники.

<< Шлях у Ройтлінген

Штутгарт >>

З Табуретом до Океану

[ >>>>> | Проект ]

[ >>>>> | Журнал ]