|
13:45
Варшава. Кафе «Тракт». Вулиця Краківське передмістя, 71
Ми поклали рюкзаки в камеру схову. Там камери різняться на 3 види: «А», «В», «С». Відповідно по розмірах і вартості 5, 6 та 10 злотих. Ми помістилися лише в камеру «С». Маємо час до 24:00 години. Потім ми заберемо рюкзаки і підемо в інтернет-кафе. О 5:41 приїде Леночка.
Залишивши рюкзаки, ми рушили до Старого мяста. Поспівати чи там що. Вирішили йти пішки. Дорогою помітили казино. Надумали зайти…
Я (Льонька):
- одягнений в вишиванку
- в сандалях на босу ногу
- з Табуретом
- розірваним пакетом (за 2 злотих!)
Сергій:
- в брудних джинсах
- старих туфлях
- в безрукавій в’язаній сороці
- та ідіотській шапочці на голові.
Мінімальна ставка 2 злотих. Всі гроші які у мене є — 5 злотих однією монетою.
Адміністраторка переписує дані мого паспорта, але потім каже, що пан (тобто я) не може зробити ставку, бо немає шкарпеток!!! Я відповів, що у мого колеги є. То нехай зайде ваш колега. Ні — фартовий я.
Тоді Сергій знімає свої брудні шкарпетки і віддає мені. Просто в цьому дорогущому залі я вдягаю ці липкі сокси. Тепер можна, але з табуретом не пускають. Ок! Я віддаю порваний кульок і Табурет Сергію. Заходжу до зали.
— Пан, первше в Варшаві?
— Так! І в Польші, і в Варшаві, і в казино.
— Як ще пан подоба в Варшаві?
— Бардзо подоба ще.
— Цо пан хце піч?
— Нічого. Хочу виграти мільйон.
Даю 5 злотих круп’є. Він каже, що треба йти до касу. Іду до каси. Беру жетон. Підходжу до стола. Ставлю на один з шести. Випадає 23 — я виграв. Мені віддають 5 жетонів. Питаю, чи можна забрати свого. Так. Підходжу до каси. Забираю 30 злотих. І йду геть.
Бачили б ви їхні шари!!! Порожнє казино (12:00), заходить ідіот у вишиванці, без шкарпеток і з Табуретом. Ставить, виграє, йде геть.
15:30
Варшава. Сидячи на табуреті між старим і новим мястом.
Зайшли до костьолу Св. Анни. Посиділи трохи в тиші. Коли вийшли, до нас підійшло четверо дівчат.
— Ви з України?
— Так, а звідки ви знаєте?
— Сорочка українська.
Під час розмови з’ясувалось, що дівчата приїхали на практику з Донецька. І збираються їхати в Гданськ. Обмінялися телефонами. Поки розмовляли підійшла якась бабуся. Вона теж з України, з Івано-Францівської області. Але в 47-ому році переїхала до Польщі. Їй було дуже приємно почути українську мову.
Прийшли на вчорашнє місце. Поспівали дуже не погано. Заробили правда лише 6 злотих. Але, після успіхів в казино ми співали виключно для задоволення. Під кінець нашого виступу намалювались наші металісти-сатаністи. Все, що їх цікавило, де наша горілка? Але вона в камері схову. Вони відразу охололи.
Коли ми завершили, до нас підійшов хлопець, який вчора дуже красиво грав на саксофоні.
— Ви ще довго будете?
— Ні, вже йдем. А ти звідки?
— З Донецька. З нашої академії отут багато. Я вже місяць тут граю.
Ми розповіли про наш проект.
— А я бачив учора ваших двох. Один лисий, а другий з гітарою (ВГ і Мірик!). Співали.
Потім ми запропонували попластикувати під саксофон (він грає, ми рухаємось). Але хлопець відмовив. Сказав, що на відміну від нас, любить стабільність і є консерватором. А потім додав: «Зає…тий у вас Табурет!»
16:00
Варшава. Бар молочний.
Супер! Знайшли радянську їдальню. Дивно, як вона збереглась в центрі міста. Помідорової похльоби з рисом за 2 злотих вистачає, щоб наїстись досхочу. Сергій провтикав. Взяв борщ з квасолею, але точніше було б назвати «компот з квасолею». Ще й за 2,5 злотих. Тому зараз йому довелося взяти ще «локшину з сиром» (творогом). Дві купки, які клієнт самостійно змішує. Сергій назвав це «абсолютно ліниві вареники». Тепер ми не голодні. Ідемо шукати нових пригод і де б поспати пару годинок. Попереду інтернетна ніч.
23:00
Варшава. Интернет-кафе під готелем Marriot.
Поки я спав на газоні посеред старої Варшави, Сергій грав на флейті. З антрактом на бесіду з наполегливими металістами-сатаністами, які знову підійшли спитати чи забрали ми речі з камери схову. Ні. Потім ми пішли гуляти по місту. В парку познайомились з продвинутою бабусею. Вона була в повстанській армії Варшави, їй тоді було 14 років. Одержали цікавенний екскурс історичний. Потім бабуся відвела нас на парад ветеранів повстання. Знов почався дощ. Ми побігли на вокзал. До нитки мокрі.
Сидимо в інтернет-кафе до 5:00. Потім приїдуть наші. Будемо спілкуватись про майбутнє проекту.
Наш експеримент витривалості по окремо з тріском провалився. ВГ, Мірик і СлавАня, провели сьогоднішній день разом. Чистоту експерименту втрачено. Зараз вони сплять в якомусь костьолі і через якогось наглядача не можуть гучно говорити по телефону, тому як вони там ми не знаємо.
Отже, наш комерційний підсумок у Варшаві (харчування, пересування, інтернет тощо):
Витратили: 126 злотих (з них на інтернет 30 злотих) і один шекель.
Заробили: 66 злотих і 3 шекеля.
Також з’їли один паштет і випалили та роздали 5 пачок цигарок «Прима» б/ф.
Отже: ми в мінусі на 60 злотих.
Завтра, здається, у Варшаві траур і виставу грати не можна. Тому ми хочемо запропонувати відразу їхати в Тримяста: Гданськ, Гдиня, Сопот. Це біля моря. Там зараз фестиваль вуличних театрів. А в Варшаві вже трохи (трохи?) набридло. І хочеться спати.
PS. Велика подяка Паличу (моєму вчителю), що він займався з нами польською. Зараз з поляками я розмовляю легко. Алє цо бенджє у нємцев — нєвєм.
Понеділок 01.08.2005
03:20
Варшава. Вокзал.
Випросив у адміна інтернет-кафе ключик від туалету для працівників, бо тут туалети всі платні (1.5 злотих). Помився, поголився, сильно порізав голову. Якась стрьомна вода позаходила в очі, що й досі пече. Зараз буду спати сидячи, а Серьога робитиме сайт. Невсеремось.
| 
